Пошук перспективної точки для лову це основна константа у будь-якому виді риболовлі. Тема складна, об'ємна,неординарна і потребує серйозного ставлення до себе. Вибір точки закладає фундамент успішного фідерного лову. У питанні вивчення рельєфу дна та пошуку перспективної точки важливо зрозуміти два моменти. Перший момент, що ми шукаємо. Другий момент, як ми це шукаємо. Риба живе в місцях, де є велике скупчення їжі, а саме, де можна влаштуватися постійно у зв'язку з достатком корму або затримаються на певний термін, поки ця їжа не закінчиться. Як правило, основна їжа донної риби знаходиться в мулі (хробаки, бактерії тощо). На проточних водоймах корм міститься в ракушці. Ми ж шукаємо переважно класичні переходи з мулу на ракушку.
Для пошуку цієї цікавої точки ми використовуємо маркерну систему. До неї входить вудилище фідерне(яким будемо ловити далі), котушка(виключно з плетінкою, тому що в ній відсутня розтяжність, плюс добре передає всі зміни дна), маркерний вантаж (який прив'язується до основного шнура). Вантаж буває різних форм та ваг. Вибір ваги маркерного вантажу обумовлений тим типом водоймища, на якому ми збираємося вивчати рельєф. Для глибокого з течією- більша вага, для неглибокої стоячки- менша вага, відповідно.
Маркерний вантаж має краплеподібну форму з виступами (булава), крім того, є ще одна форма з більш об'ємними виступами (міна). Виступи в вантажі потрібні як ґрунтозачепи, які при проведенні грузилом по дну за все чіпляються. Такі зачепи по-різному тактильно передаються на бланк вудилища і з часом фідерист розуміє, що саме вантаж чіпляє на дні (ракушка, глина, мул, пісок тощо).
Загалом деякі види протяжки можна описати так:
- Глинисте дно (вантаж як би ковзає)
- Ілисте дно (вантаж потопає)
- Постукування дрібні (ракушка)
- Кам'янисте дно (не часті сильні удари та зачепи)
- Бровка (вантаж упирається і його потрібно перетягнути)
- Піщане дно (зачепиться нема за що, кінчик трусить постійно як на хвилях)
Якщо ви плануєте ловити на дистанції 60 метрів, то випереджаємо і кидаємо на 80 метрів, аналогічно, якщо хочете ловити на 40 метрах, кидаєте на 60 метрів. Якщо вперше на водоймі, то кидаємо на всю можливу нам силу, щоб на всю дальність викиду маркерного вантажу, ми могли зрозуміти, який іде рельєф дна. Після того, як наш маркерний вантаж приводнився, потрібно трохи притопити шнур і далі починаємо протяжку бланком вудилища. Просування не повинно бути дуже швидким. Воно має бути в тому темпі, який дозволить вам зрозуміти, що там знаходиться на дні.
Після протягування в якийсь момент вудилище починає застрягати (вудилище згинається сильніше звичайного), це означає, що ми потрапили в яму і починаємо з неї вилазити. Ми тягнемо маркерний вантаж у верх він відповідно йде важче.
Як тільки маркерний вантаж виходить з ями, він знову починає легко йти, такий вихід з ями і може бути тією перспективною точкою (платом для столу). Якби теоретично через пару метрів починався наступний підйом (що буває часто), ми б у голові собі замість ехолота вже змалювали б приблизний рельєф дна і перспективність тієї першої точки.
Знаючи пристрасті риб, наприклад, густера, підлящик, синець обожнюють ями, ми розуміємо, що є ймовірність, що вони стоять саме на тій точці, а при повному виході з каскаду тієї ями цілком може стояти плітка, яка любить схожі місця.
Тим самим знаючи приблизний рельєф дна ми можемо вибирати, що ловитимемо підлеща чи плітку. Такі моменти потрібні для фундаменту успішної фідерної риболовлі.
Падіння маркерного вантажу та його розрахунок. Один із способів визначення глибини, за допомогою низки кидків та кліпсувань з проміжками в 1 м ми простим рахунком можемо зрозуміти зміни глибини дна в той чи інший бік. Дана система використовується вже тоді, коли ви знайшли якесь перспективне місце і хочете його досконало вивчити не лише за рельєфом, а й за його глибиною. Єдиної системи рахунку, яка б давала точні цифри немає. У когось одна умовна одиниця рахунку означає 1 метр, у когось півметра. Важливими є не цифри, а сам факт зміни рахунку та присутність перепаду глибини. Після виявлення потрібної дистанції виникає ще одне головне питання, як перенести цю робочу дистанцію на інші вудилища (за необхідності). Тут нам на допомогу приходять прості кілочки (придумані тими самими англійськими фідеристами).
Процес до примітивного простий, для цього нам потрібні кілочки, пов'язані між собою мотузкою певної довжини (яку вибирає для себе рибалок, наприклад, 1 м), щоб кілочки в землі стояли завжди на одній і тій же постійній довжині.
Далі до кліпси намотуємо шнур на кілочки і рахуємо. Після вимотування у нас буде певна кількість "кілочків", яка надалі допоможе нам не втратити загодоване місце, при обриві або зміні вудлища. Бачив пару разів фідеристів, які бігали берегом з двома фідерами на всю довжину кліпси, цікаво, але не практично, кілочки виготовляються самостійно за пару хвилин, навіщо мучиться.
