Чи додавати кашу в прикормку? Напевно, найулюбленіше питання новачків. Хто б не говорив Вам протилежне, але каша це такий же повноцінний кормовий компонент, як і сипка прикормка. Тобто, це той компонент підгодівельної суміші, який насичує рибу. Як відомо, така риба як лящ, карась, сазан є зграйною рибою і коли вона проходить повз ваш стіл,першорядним завданням стає якомога довше її там затримати. Тому велика фракція якої і є всіма улюблена або призира каша стане в цьому найголовнішим помічником. Каша позитивно працює та затримує рибу на точці.
Крім того, каша потрібна при лові на течії. Сильна течія без проблем вимиває частинки дрібної фракції (панірувальні сухарі, бісквіти і тд) каша, будучи важкою великою фракцією залишається на точці, яку ви годуєте і створює там кормову пляму.
З перерахованого вище з'являється думка: навіщо мені магазинні прикормки, наварю каші і забуду, як страшний сон ціни на прикормки. Але є й суттєві мінуси від використання каші.
По-перше, каші швидко киснуть і її застосування виправдано тільки в тих умовах, коли без неї не обійтися через сильну течію. У стоячих водоймищах особливо в літній період каша псується з неймовірною швидкістю і моментально вбиває точку. Якщо ви ловите на річці і в ній є багато великої риби, то додаванням каші справу не зіпсуєш в інших випадках її додавання недоречно. Насичення риби кашею в кілька разів сильніше звичайної прикормки, якщо ви не контролюєте процес цього насичення то риба, що об'їлася, буде просто ігнорувати вашу приманку.
Які крупи найкраще підходять для фідерної прикормки
- Пшонка має яскравий жовтий колір, який привертає увагу. За своєю структурою в розвареному вигляді має дрібну зернистість, притому залишаючись досить важкою.
- Перловка знайома ще з дитинства, яка може використовуватися не тільки для підгодовування, але і як наживка. Універсальна каша з великою фракцією, що добре утримує рибу на точці, завдяки своєму розміру. Світлий колір виділяє її на дні та утримує увагу риби.
- Горох-розварений горох теж віднесемо в умовну категорію каші, думаю навіть фідеристам-початківцям відомо, що горох і лящ дві нерозлучні половинки. Горох можна додавати, як в основу підгодовування, так і невеликими порційними вставками. Подача невеликих порцій на стіл для концентрування риби майже завжди краще, так як горох теж має звичку швидко псуватися.
Горохова прикормка може бути у двох станах
- Горохове пюре.Додається відразу в прикормку, так як це субстрат, що містить вологу. У таке пюре ми висипаємо сипучку та замішуємо. У такому разі ваша прикормка буде пахнути горохом, якщо завдання є тільки укрупнення фракції, використовуємо інший стан.
- Горох перебитий через сито- через звичайне сито для підгодовування, просіваємо розварений горох (розвареним він буде коли при натисканні почне кришитися). Розварений горох потрібно продавити через сито, щоб вийшли шматочки відповідні діаметру сита (у мене, наприклад, 4 мм). Така вирубка менше насичує рибу, тому що немає склеєних балабушек, плюс його дуже зручно подавати порційно на дно. Просіяний горох можна замішувати і в основну прикормку.
Пшоняна крупа готується за звичайним рецептом з додаванням столової ложки цукру, чайної ложки солі, ваніліну або часнику за бажанням. Сама по собі фракція у пшонки середнього розміру, на дні за рахунок яскраво-жовтого кольору лежить контрастом. Риба вибирає кашу по зернятку на дні і довгий час залишається на точці. Кількість каші в підгодовуванні індивідуальне і залежить від ситуації, тобто бувають ситуації коли пшонку можна взяти за основу і додавати сипучу суміш, але все ж краще в основі мати сипку прикормку і в якості додаткового елемента кашу. Приблизна пропорція на 1 кг магазинної прикормки додавати горстку каші.
Перлова каша має найбільшу фракцію з перерахованих вище. Застосовується порційно і в невеликих кількостях. Окремо брати перлову кашу ,як основу не бажано. Через великі частинки, які часто забиваються в годівниці і перешкоджають нормальній її роботі.
Не забуваємо, що в каші завжди багато вологи, спочатку потрібно забрати її сипучою прикормкою і лише потім почати процес до зволоження.
