Знаю, у багатьох виникають проблеми у паралелі твічинг-велика вода-щука. Начебто й приманки всі топ, які ловлять у блогерів і снасті до них підібрані ідеально, а результату нуль, щука якщо і є в прилові то дрібна. Саме така невдала паралель зробила не дуже вражаюче реноме твічингу в Україні. Створивши, тим самим ,образ не вкрай серйозного напряму лову спінінгом, на відміну від того ж усіма шановного джига. Але як каже народна мудрість "щоб рибку з'їсти, треба у воду лізти" і далі я поясню чому.

Почнемо з першого та головного фактору: неправильно підібраного місця лову. Потрібно не просто знаходити місця, де є риба, потрібно також грамотно ставити свій плавзасіб на якір, підібрати відповідну приманку, яка підходить для цього місця і найголовніше з усього списку підібрати кут закидання (або як провести вашу приманку таким чином, щоб принада протягом всієї проводки знаходилася у полі зору хижака). Щуку потрібно шукати на перетині різних областей проживання, як приклад, місцях, де піщане дно переходить в мулисте, або мілководдя з травою і звалище в русло. Знайшовши місце, потрібно ще й правильно на нього встати. Якщо є ехолот, то справа легка, притискаєтеся ближче до брівки, що борт човна стояв з нею паралельно на відстані 5-6 метрів, це дає можливість робити проводку вздовж самої брівки проти течії. Таким чином, крім комфортної, з такої точки проводки, ваша приманка максимально довго мусолить очі хижака. Правильність закидання другий не менш важливий фактор. Потрібно чітко розуміти, де розташовується брівка, якщо кидатимете далеко на мілководді то неминучі постійні зацепи за водорості, якщо, навпаки, кидатимете близько, то приманка проходитиме вище місця стоянки щуки. Ставати на точку потрібно ювелірно, щоб той же провід на кордоні з травою вдався. Якщо ехолота немає, завдання ускладняється, але, як правило, без ехолота на велику воду не виходять.

Принади- то хвора тема, про яку написано багато статей, перша і єдина моя порада, вам не потрібно йти в магазин і скуповувати все, що вам продає маркетингова система. Вас можуть ввести в оману безліч коробок повних воблерів у всякого роду відеоблогерів, але вони, як правило, всі ці коробки набивали роками шляхом відбраковування ще більшої кількості приманок. Поступова покупка по одному або два воблери найкращий спосіб створити свій арсенал. Такі приманки для вас вже будуть напрацьованими, ви знатимете де і коли їх юзати. Якщо ви робите перші кроки у твічингу є одна рекомендація, яку і я отримав свого часу. У великій кількості приманок немає потреби, можна обмежитися чотирма.

  • Першим беремо велику плаваючу міношку (130-140) з вагою понад 22 г та заглибленням у районі 60-80 сантиметрів.
  • Другим будуть моделі на кшталт 130-го Орбіта, суспендери вагою понад 24 г та заглиблення в районі від 80 см до 1.4 метра.
  • Третім буде будь-яка 130-та міношка з нейтральною плавучістю середньою вагою в районі 20-23 г та заглибленням від метра до двох і більше. Як приклад, можна взяти Duo Realis.
  • З четвертим я конкретніший це O.S.P Rudra у мене цей воблер асоціюється з великою водою неподільно. Вага 20 г, заглиблення 1.5-2 метри, суспендер. Даний воблер можна проводити будь-якою проводкою твіч, сходинка, рівномірка він скрізь має свої плюси.

Чотири типи воблерів повністю перекриють всі гіпотетичні обставини, які можуть у вас виникнути на великій воді і купувати пів магазину не потрібно. Невеликий темп зміни приманки є ще одним основним чинником впливу. Проста лінька змушує людину, яка знає, що воблер не підходить за заглибленням, продовжувати безглузде полоскання приманки, а то й тягати на кожному закиданні траву і все одно не змінювати глибину проводки.

Техніка анімації приманки

Та стіна, в яку постійно б'ються головою новачки. У твічингу, на відміну від того ж прямолінійного джига, вся снасть є інструментом для анімації приманки. Тобто, котушкою ми підмотуємо не приманку, а слабину, яка утворилася під час ривка приманки. Анімація у нас задається саме бланком вудлища, а котушка та його підмога. Робота снастю управляється ні ліктем, ні плечем, а зап’ястям, вся решта руки залишається нерухомою. Так як зап’ястя не має великої інерції, їм набагато простіше контролювати роботу із принадою.

Ось кілька порад особисто від мене, як поводитися на великій воді при твічингу, сподіваюся, був корисний, до наступних зустрічей.