Щука-не просто термін чи назва, це слово яке викликає трепіт у багатьох рибалок Євразії та Північної Америки. Українським рибалкам дана риба так само відома та любима. Щука вона ж (Esox lucius) як основне місце проживання вибирає прибережні ділянки водойм, особливо в місцях густо насичених рослинністю. У цих місцях найвигідніше влаштовувати засідки.
Крім річок та озер в Україні цю рибу можна зустріти в опріснених лиманах, а також в інших прісноводних водоймах.
Характерними для цього виду щуки є:
- Подовжена форма тіла
- Велика голова з великою пащею
- Переливчасте забарвлення (яке може залежати від місця проживання)
- Середня вага від одного до восьми кілограм
Де мешкає щука в Україні
Ареал проживання щуки поширюється на всі області України. Так як вид досить поширений, визначити всі місця проживання щуки досить складно. Точніше сказати досить складно сказати, де щука не мешкає.
Зовнішній вигляд
Типовим для даного виду риби є стрілоподібна форма тіла з широкою пащею на кінці. Плавник у щуки лише один, на спині. Забарвлення певною мірою залежить від місця проживання, зі зміною від зеленувато-сірого при рясній рослинності до жовтувато-сірого в чистому водоймищі з піщаним дном.
Нижня щуча паща має ряд ікол, які періодично змінюються у процесі старіння особини. Як правило, такими іклами щука фіксує жертву, для пережовування вони не використовуються, оскільки вона повністю ковтає їжу. Крім ряду іклів на обох щелепах та інших кістяних наростах у ротовій порожнині, у щуки присутні спеціальні ікла на язиці, що служать їй аналогом борідки на гачку, який не дає жертві вислизнути.
Верхнє розташування очей забезпечує великий огляд простору без повороту голови. Луска, крім тіла, розташована і на зябрових кришках.
Інші особливості Esox lucius:
- Майже чорна спина
- Плями з боків світлого кольору (формуючі смуги)
- Пляма на зябрах і щоках у меншому розмірі ніж на тілі
- Самці мають статево-сечовий отвір у вигляді подовженої щілини кольору черева, а самки мають заглиблення у формі овалу окантованого подушечкою рожевого кольору.
- Виду притаманний канібалізм у разі недостатнього харчового ресурсу
Нерестовий період
Тільки на 4-му рідше на 3-му році життя самка щуки готова до ікрометання. Сприятлива температура для початку нересту коливається в районі три-шість градусів за Цельсієм. Так як заміряти температуру води не завжди є можливість, можна орієнтуватися на період відразу після сходження льоду з водойми.
Крім візуального орієнтиру, нерест можна розрізнити за характерними звуковими сплесками на мілководді. Коли щука боками треться об очерет, коріння та інші подібні предмети, що є на мілководді. Якщо водойма велика і прогрівається гірше, період ікрометання може початися на місяць пізніше. З відповідно збільшеною за часом тривалістю даного процесу. Середня глибина, де відбувається цей процес становить 0.4-1.4 метра. Щука нереститься великими групами до 5-6 особин, серед яких є одна самка і до п'яти самців.
Під час нерестового періоду водоймище насичене хижаком буквально закипає від активності, брики і звук ударів об воду зливаються майже в постійну какофонію. Пильність щуки в нерест суттєво порушена, тому вона дуже вразлива для підводного полювання, а також лову руками. Після ікрометання з ікрою залишається самець, самка відпливає на глибину, де шукає наступну групу самців.
Життєвий уклад щуки
Кормова база цього виду особливо велика. У неї входять майже всі види риб, земноводні (жаби і ящірки, змії), а також дрібні ссавці (миші, щури, білки). Не поодиноко фіксувалися напади великих особин на качок.
Щука виступає своєрідним фільтром для малоцінних видів риби, тому має цінність як у приватних, так і диких угіддях.
Кулінарна цінність щуки
Людство придумало безліч способів подачі та приготування цієї риби. Які лише підкреслюють її своєрідний смак. У ряді країн щука, як і раніше, вважається делікатесом. У наших широтах населенню особливо сподобався рецепт фаршированої щуки та щучих котлет.
